Дослідницька міжнародна група Німеччини та Великої Британії на чолі з вченими-геологами з німецького інституту Альфреда Вегенара завдяки розкопкам довела, що давня Антарктида була не холодним материком, а теплим тропічним лісом з м’яким кліматом. Це сталося в 2017 році під час дослідження землі під морським дном Західної Антарктиди, в 900 кілометрах від Південного полюса в морі Амундсена. На глибині 30 метрів дослідники виявили незвичайні зразки ґрунту.
Дослідники під час початкового вивчення зразків ґрунту звернули увагу на специфічний колір шару землі. Вчений-геолог німецького Інституту Альфреда Вегенера, Йоганн Клагес провів мікроскопічні аналізи та довів, що на глибині близько 30 метрів нижче дна океану був шар, сформований в розпал крейдового періоду на землі, а не у воді, як вважали раніше.
Результати комп’ютерної томографії довели, що 90 млн років тому на континенті був болотистий ландшафт, багатий рослинністю. На це вказує щільна мережа коренів в шарі з дрібнозернистої глини і мулу. Деякі з них так добре збереглися, що дослідники змогли розрізнити окремі клітинні структури. Також ґрунт містив численні сліди пилку і спор різних дерев і рослин, включаючи вперше виявлені в цих широтах залишки квіткових рослин. Крім цього, дослідники зробили висновок, що в ту епоху в районі полюса не було крижаного покриву.
Дослідження свідчать виключно про те, що в той час узбережжя Західної Антарктиди було густим, болотистим, схожим на ліс Нової Зеландії, Ірландії, Тасманії, Канади.
За дослідженнями дослідницької групи давня Антарктида була розташована ближче до Південного полюса. Незважаючи на те, що клімат був м’яким, на протязі чотирьох місяців там все одно панувала зима. Для того, аби з’ясувати, як на території, на яку не потрапляло сонячне світло, міг бути тропічний ліс, вчені розробили модель для реконструкції того давнього клімату. Для цього вони використовували біологічні і геохімічні дані, отримані з аналізу зразків ґрунту. Згідно з результатами дослідження, рівень СО2 в атмосфері, в середині крейдяного періоду, був значно вищим, що стало наслідком виникнення парникового. Вчений-геолог Торстен Бікерт з Бременського університету в Німеччині зазначає, що до цього дослідження припущення щодо рівня СО2 в атмосфері полягало в тому, що найбільша концентрація вуглекислого газу в крейдяному періоді досягала 1000 ppm, що в 20 разів менше, ніж це є насправді. Тобто моделюючи клімат потрібно було використовувати вищий рівень концентрації, щоб дізнатися середні температури того часу в Антарктиці. В цьому і полягала помилка вчених, які роками намагалися з’ясувати тодішній клімат Антарктиди.
Завдяки моделюванню вчені встановили, що середня температура кожного року в тропічних лісах становила близько 12 ° C, а літня температура в середньому коливалася від 18 до 19 ° C.
Йоганн Клагес використовуючи метод моделювання, з’ясував, що трапиться, якщо на сучасній Землі був би такий же рівень CO2, що й на території давньої Антарктиди. З’ясувалося, що полярний крижаний покрив нашої планети відбиває дуже багато сонячного світла, аби призвести до таких же високих температур.
Читайте найцікавіші еконовини АРТ-ЕНЕРГО в Telegram та Фейсбуці