Потенціал біоенергетики в Україні дозволяє у перспективі замінити в повному обсязі дефіцитні імпортні енергоресурси, на яких країна щорічно витрачає мільйони доларів.
Україна останніми часом активно розвиває сектор відновлювальних джерел енергії, в першу чергу, сонячну та вітрову. Причому до такого ступеня, що це породило на ринку значущі дисбаланси та гостру кризу.
У той же час, біоенергетика знаходиться в тіні, не дивлячись на те, що є надзвичайно перспективним напрямком розвитку. На кінець 2019 року потужність об’єктів відновлюваної електроенергетики в Україні становила майже 7000 мегават, з яких 5000 мегават – сонячні електростанції і тільки близько 200 мегават – біоенергетичні установки. Країна встигла обпектися, не зумівши взяти в енергосистему такий стрімко зростаючий обсяг сонячної енергетики, яка є малопрогнозованої і до того ж неймовірно дорогої для споживачів через одного з найвищих «зелених» тарифів в світі.
У липні 2020 року парламент прийняв закон, який суттєво урізав «зелений» тариф і ввів інші обмеження, які зробили інвестиції в сонячні електростанції не такими привабливими. «Зелений» тариф на електроенергію з біогазу депутати не знизили, так як він і так істотно нижче, ніж для сонця – близько 10 євроцентів за квт/г, тоді як до зниження тариф для сонячних електростанцій становив 15-16 євроцентів за квт/г. На відміну від сонячних і вітрових електростанцій, установки на біомасі та біогазі виробляють прогнозований обсяг електроенергії, так як їх робота не залежить від часу доби і погоди, що не загрожує стабільній роботі енергосистеми.
Відходи агарного комплексу в допомогу
Для роботи біоенергетичних електростанцій, звичайно, необхідні стабільні поставки сировини. А сировиною для біоенергетики в більшості випадків виступають відходи інших виробництв. Наприклад, лушпиння соняшнику, відходи життєдіяльності тварин і птиці, органіка з побутових відходів, а також стебла пшениці і кукурудзи, інших рослин, деревина. З цією сировиною в Україні з її потужним аграрним потенціалом при правильному підході проблем немає, і не буде.
За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, близько 40 відсотків аграрних відходів країни (близько 34 мільйонів тонн соломи, відходів кукурудзи, соняшнику), використаних як паливо в біоенергетиці дозволять замінити в еквіваленті до 10 мільярдів кубометрів газу в рік. Це відповідає обсягу природного газу, який наша країна змушена щороку імпортувати. Однак темпи розвитку біоенергетики в Україні поки залишаються на досить низькому рівні, незважаючи на те, що вона не становить загрозу для стабільності вітчизняної енергосистеми і виглядає логічним продовженням розвиненого аграрного комплексу країни.
Тепло з українських відходів
Біоенергетика представлена не тільки у виробництві електроенергії, а й у виробленні теплової енергії, де має значний потенціал. Як повідомив Георгій Гелетуха, близько 8 відсотків всієї теплової енергії в Україні виробляється з біомаси. «Поки що у нас найкращі результати в розвитку біоенергетики в Україні – у виробництві теплової енергії. Близько 8 відсотків всієї теплової енергії в Україні виробляється з поновлюваних джерел енергії. Фактично, це все з біомаси. На кінець 2020 року було план досягти 12 відсотків. Не впевнений, що вийде досягти цього показника, але 10-11 відсотків, можливо, матимемо », – сказав він.
Потужність теплових станцій в біоенергетиці на сьогодні становить понад 5000 МВт. Це дозволяє в рік заміщати понад 4 мільярди кубометрів газу, що є істотним показником, враховуючи, що Україна щорічно споживає близько 30 мільярдів кубометрів газу. Парадоксально, але теплова енергія з біомаси не стимулюється державою у вигляді високого «зеленого» тарифу, а навпаки, тепло з біомаси продається на 10 відсотків дешевше, ніж тепло з природного газу.
Біоенергетика в Україні має величезний потенціал, який поки що практично не реалізований. Це не означає, що керівництву країни необхідно створювати якісь спеціальні умови і пільги: успіх теплової біоенергетики показує, що досить створити зрозумілі, прозорі правила гри і не заважати. Не доводиться сумніватися, що в разі успіху саме цей сектор може внести значний вклад в енергетичну незалежність України.
